В поиске неизведанного...

Призраки оперы графа Терещенко VS "полёты над пропатью во ржи"

А началось всё небанальным ранним ноябрьским утром в 7.30 на метро Житомирская :)

Приехали в Житомир, далее направились в село Андрюхачки..  Андрушивка :), где находится бывшая усадьба Терещенко, а сейчас ЗОШ№1. Как выяснилось, в Андрушевке безумно популярен розовый цвет, сфотографировал гламурненькую бабко в розовой косыночге с розовеньким макияжем... ВЫХОДНОЙ однако :)

Прогулялись по парку Терещенко... увидели ЗОШ№1, как оказалось, в ней выступал сам Будёный (!). Приличное ухоженное здание, приятный небольшой парк.

Историческая справка:

Колись назва поселення була трохи інша - Андрусівка, але Житомирщина була чи не найсхіднішим краєм, що входив якийсь час до Речі Посполитої, тут було - і є - багато католиків. Вже з кінця XVII ст. Адрусівка дісталася роду Бержинських. Можливо, саме польським впливом можна пояснити зміну назви села. Особливо радіти Бержинським було нічого: село стояло пусткою після якогось з нападів східних зайд.  

Бержинські все ж освоїлися і звели на березі ставка палац, розбили парк. Так би й лишалася Андрушівка селом, якби не цукор. Саме тут було в 1848 р. збудовано перший в краї цукровий завод. Цукрозаводчики Терещенки звернули увагу на Андрушівку досить скоро, і в 1869 р. і завод, і графський маєток дістався їм. Парк було розширено за Артемія Терещенка, цегляний палац складної форми в часи М.І. Терещенка перебудовано в стилі французьського неоренесансу. В 1883-1914 рр. відбувається перебудова та модернізація місцевого заводу - він, розташований на околиці райцентру, і зараз функціонує.

Палац, в якому зараз розташована ЗОШ № 1, зберігся досить непогано. І навіть перебудова 1975 р. не скапарила його остаточно. Тоді було добудовано другий поверх над оранжереєю, яка з'єднувала палац і господарський корпус. Можливо, цьому допоміг й той факт, що палац увійшов у революційну історію. Спочатку 25 січня 1919 р. тут було організовано матросом-балтійцем М. Попелем перший Вол(инь)ревком, а в червні 1920 р. в цих стінах розмістився штаб Першої конної армії, про що дотепер сповіщає меморіальна дошка.

Затем мы отправились в мегасело Червоне... к настоящему заброшеному замку Терещенко, в котором находится женский монастырь. Естественно нам сказали, что фотографировать нельзя и всё такое :) Огромный заброшеный дворец в котором внутри находится настоящий минитеатр (!), со сценой, оркестровой ямой и ямой суфлёра, с двумя ярусами...

Вот тут крышу снесло окончательно, так как перелазив не одно готично-древнее сооружение, театра видеть не приходилось!

Историческая справка:

Червоне знане завдяки своєму цукрозаводу, який функціонує тут вже довгі десятиліття. А з'явився завод тут завдяки цукровим магнатам Терещенкам, відомій родині на Україні зламу ХІХ і ХХ століть. Сім'я зуміла вигідно для себе використати цукровий бум, що охопив терени Російської імперії ще в середині ХІХ століття, та прославилася не лише грошами, але й меценатством та любов'ю до мистецтва. Таким заможним та відомим людям не годиться жити в мазанках, чи не так? :)

Ось чому любитель старовини, потрапивши в Червоне, довго потім не оговтається від культурного шоку: неготичний, величезний, неймовірний палац Терещенків, що пустими віконницями дивиться на прихожан місцевої церкви, що притулилася в одному з крил маєтку. Колись тут було ПТУ, та за тих кілька років, що воно переїхало у нову будівлю, палац швидко занепав і перетворився у руїну. Фонтан з трьома напівоголеними граціями з-під палацу перенесли під селищну раду, а сам палац віддали церкві.

Польські джерела підтверджують версію місцевих жителів: село і справді раніше називалося Червоне. Довгі роки ці землі належали найвідомішим польським шляхетським родам. Скажімо, в XVII столітті тут владарювали Тишкевичі, а у XVIII ст. разом з рукою Хелени Лешніцької, що вийшла заміж за Францішка Ксаверія Грохольського, брацлавського земського суддю, перейшло до магнатів Грохольських. Після смерті в 1792р. Францішка Ксаверія Червоним володів його син, Ян Непомуцен, а потім й син сина - Адольф. Саме Адольф Грохольський збудував у селі за проектом невідомого архітектора велику неоготичну резиденцію. Був це симетричний триповерховий палац, в плані - витягнутий чотирикутник з восьмибічною вежею на головному фасаді та двома чотирибічними вежами, прилегаючими до бічних фасадів.

Згідно з заповіту Адольфа Грохольського (помер в 1863 р.) Червоне мало дістатися його другій дружині, Ванді з Радзивіллів Грохольській. Але вдова невдовзі після смерті чоловіка виїхала за кордон, а Червоне продала Миколі Терещенку. Далі ви вже знаєте.

Терещенки розбудували палац, особливо зі сторони саду, споруда отримала нерегулярний характер.

Там же были сфотографированы несколько экзотичным местных детей, я на фоне тенденциозной арт-инсталяции в стиле сельского актуального исскустава и настенный арт в стиле "тише Танечка не плач я верну тебе твой мяч"... (Тетянке посвящается...)

Собственно сахарный завод графа Терещенко, а точнее один из многих заводов :)

И без того короткий световой день переваливал за середину, когда мы решили продолжить путешествие... куда? На карьер в Коростень, к объекту "Скала", или на заброшеный аэробром в село Озёрное? Позвонили Андрею Апостолу, посоветовались с ним, подумали и решили всё-таки заехать в неподалёку расположеное село Озёрное с аэродромом. Как же мы оказались правы! :)

Первое, что увидели - ухоженые военные пятиэтажки, памятник какому-то здоровенному самолёту...

Посовещавшись с местными аборигенами решено было не брать штуромом (ну то есть бутылкой водки) основное КПП военской части, а объехать аэродром слева... вот значит ворота, знак "въезд" (не "вход") запрещён, и ни души! :)

Вобщем тихонечко пробрались на территорию аэродрома... и тихонько офигели! Видели Су-27 или Миг-29 и устроили мега-фотосессию на взлётной полосе! При этом не встретили ни одного человека. Аэродром оказался вполне действующим! Все строения, самолёты, диспетчерские пункуты в идеальном состоянии. Взлётно-посадочная полоса с приходом сумерек зажгла свои огни (!), возможно он может использоваться как резервный аэродром при каких-то форс-мажорах!? Вобщем от души нагулялись, и так4 и не встретили никого :)

Также мы "летали" прямо на взлётно-посадочной полосе над действующим военным аэродромом:

Накануне в части отмечали Хеллоуин, и мы застали специальные символу вдоль всей ВПП - ведьмы в стиле "украинское опудало":

Далее в этой поездке нам очень помог GPS-навигатор, с ним мы ехали бОльшую часть пути, включая ночное блуждание по полю :)

Потом трасса, придорожный ресторанчик, аутентичный борщег для нашего зарубежного гостя... и по домама.

В заключении:

- Благодарность в подготовке поездки клубу искателей "MуEvent" и лично Андрею (Апостолу)

- Использованы материалы сайта www.castles.com.ua

- "-1" поездки - отсутствие Макстера, но у графа Терещенко была не одна усадьба, я думаю, следующую мы посетим вместе :)

by ЧE (4 ноября)

Оставляйте свои комментарии и предложения в наш форум !

   ..